Бізнес своїми руками, як двоє друзів зібрали автономну закусочну на колесах за $50 000

3 грудня, 2021 • 13 хвилин

Володимир Силівейстр
Володимир Силівейстр
Контент-маркетолог Poster. Пише про нюанси відкриття та управління бізнесом. Проводить інтерв'ю з експертами та власниками ресторанного бізнесу.

Поки одні чекають на диванах ліпших часів, інші виконують давно задумане. Паша й Сергій — ще недавно офіціанти, а нині вже творці одного з перших повністю автономних фудтраків (перекусна на колесах — ред.) в Україні Obama Burger Truck — за перші три дні роботи продали 400 бургерів і стільки ж напоїв (середній чек одразу ж становив 93 грн).

Шлях від задуму до реалізації зайняв 11 місяців. І хоча нова перекусна борознить простори столиці лише кілька тижнів, Сергій і Паша вже планують зробити ще кілька фудтраків, але з іншою кухнею, заснувати майстерню зі створення перекусних на колесах під ключ, а також відкрити стаціонарний заклад. AIN.UA поспілкувався з молодими підприємцями й дізнався, де взяти стартовий капітал, як зробити ремонт вантажівки своїми руками, які потрібні дозволи, як правильно оформитися, чи є рекет і чому «Обама».

Відкриваєте заклад? Завантажте контрольний список завдань, щоб врахували всі важливі моменти перед прийомом перших гостей.

Перевірте адресу ел. пошти, яку ви написали
Blog whitepapper

Як зародилась ідея перекусної

Тема їжі цікавила Пашу ще з юності. У 16 років він пішов учитися до Київського національного торговельно-економічного університету (КНТЕУ) на «Менеджмент готельно-ресторанного бізнесу» й уже з першого курсу підробляв улітку офіціантом у «Козирній карті». Він завжди хотів дізнатися, як стати ідеальним підприємцем.

Зовсім випадково Паша познайомився із Сергієм, у якого така сама спеціальність. На цьому ґрунті, попри різницю у віці, вони й зійшлися. Коли Паша закінчував четвертий курс і вступав на магістратуру заочної форми, він став замислюватися, що робити далі. Сергій на той час мав досвід директора й адміністратора в ресторанному бізнесі. Хлопці роздумували над тим, щоб відкрити якийсь заклад, але революція внесла свої корективи.

Бачачи коливання курсу, друзі вирішили, що треба міркувати в іншому напрямі — не ресторан, не стаціонарний заклад, а перекусна на колесах. В Україні практично немає справжніх (повністю автономних) фудтраків, то чому б не стати першими?

У Сергія була ідея робити фургончики із заготовленими холодними сандвічами. Але Паша хотів продавати щось ваговитіше. Вирішили зупинитися на бургерах.

Ринок фудтраків в Україні представляють здебільшого точки з продажу шаурми та їхні варіації. Це не автономні автомобілі, а радше МАФи на колесах, під’єднані до електрики й води на правах кумівства. За словами Паші, в Америці такий бізнес організований інакше — там у всіх стоять генератори й заборонено під’єднуватися посеред міста до стовпа чи білборда.

Назва перекусної з’явилась абсолютно випадково: коли друзі вчергове проробляли рецепти й пробували різні інгредієнти, Сергій сказав: «А назвімо цей бургер Обамою». Паша погодився, і як наслідок — увесь проєкт перетворився на Obama Burger Truck. Просто так.

На реалізацію задуму Паша й Сергій потребували 50 000 доларів США. За їхніми розрахунками, цієї суми мало вистачити на купівлю вантажівки (6000$) і всі ремонтні й оздоблювальні роботи, зокрема на капремонт двигуна, утеплення та встановлення холодильників, на витяжки й кондиціонер.

Перш ніж пускатися на всі заставки, друзі видрукували бізнес-план і приготувалися захищати його, як диплом. Роль «комісії» на себе взяли друзі батьків Паші, які на громадському харчуванні й ресторанному бізнесі зуби з’їли. Відстрілявшись на «захисті», Паша й Сергій вирішили не шукати інвесторів, а позичити в друзів. Відбити вкладення планують протягом двох років.

Пригоди на дорозі

Підхожий автобус Паша із Сергієм знайшли в Дніпрі через інтернет. У власника був перелом п’яти, тому він не міг сам перевезти його. Довелося брати із собою товариша з категорією C1 для вантажного автомобіля та їхати в інше місто.

Виявилося, що у власника арешт на майно, зокрема й автомобіль. З’ясувалося це вже на стадії оформлення, коли інспектор у МРЕВ став клацати язиком, дивлячись на документи. Продавець запропонував хлопцям забрати машину, а документи отримати потім, поштою. Але кияни вирішили, що ліпше ще раз змотатися в Дніпро, ніж потім дістати якийсь «сюрприз».

Після всього власник заплатив усі штрафи й зняв арешт з авто. Через тиждень друзі повернулися в Дніпро, щоб забрати машину. За 200 км від Дніпра почалися пригоди: спочатку під час відкривання вікна скло випало назовні й розбилося, потім у двигуні стало щось стукати й машина заглухнула. Накрився стартер. Пічка також не працювала, що на морозі −5 °C і з розбитими вікнами було, м’яко кажучи, неприємно.

Друзям допомогли дорожні майстри, яких вони випадково виявили дорогою до заправки, — узяли їх на буксир. Під час буксирування виявилося, що зламався не лише стартер, а й двигун. Тож за хлопцями приїхав брат Паші. Дядько Паші допоміг знайти йому в Полтаві евакуаторну службу, яка далася їм у копійчину. Довелося їхати зі швидкістю 50 км на годину. А позаяк у них був негабарит, до Києва добиралися об’їзними шляхами.

У столиці хлопців до самої ночі чекав Андрій — власник і майстер СТО, з яким вони заздалегідь домовилися про зовнішні роботи. Перевагою цієї СТО була висота, що давала змогу сховати їхній 3,5-метровий автобус.

Ремонт і оздоблення

Капремонт двигуна хлопці вирішили залишити на потім, віддавши пріоритет ремонту решти. Вони дійшли висновку, що можна все зробити своїми руками — і всередині, і зовні.

Стали переглядати відкриті канали на ютубі про те, як американці роблять фудтраки, і переймати досвід. Навіщо щось винаходити, якщо є люди, які це вже роблять на високому рівні?

Але були свої нюанси. Наприклад, фудтраки в Лос-Анджелесі ніхто не утеплює, бо в них тепло цілий рік. Тож хлопцям довелося винаходити зносостійке утеплення самим. Меблі теж робили самі.

Так Паша й Сергій навчилися клеїти, різати й вигадувати. Коли зіткнулися з тим, що взимку в ангарі стало дуже холодно, бо не було опалення, побудували котельню й поставили батареї.

Коли хлопці тільки купили машину, Сергій працював адміністратором у ресторані «Прага». Домовилися, що Паша працює над автобусом фултайм, а Сергій — на вихідних. І хоча попервах хлопці планували впоратися за кілька місяців, ремонт затягнувся майже на рік. Найжахливішим були питання друзів і родичів: «Привіт! Ну що? Коли?», «Зробили фари?», «Ґратка вже готова?». Молоді підприємці навіть стали уникати близьких і друзів, щоб не відповідати на незручні запитання.

Після Нового року, коли вималювався приблизний реальний обсяг робіт, Сергій пішов з роботи, і вже вдвох з Пашею вони щодня працювали над автобусом.

Тепер у фудтраку «Обама» встановлено повністю безпечний американський 8-кіловатний генератор на газі (призначений для резервного живлення заміських будинків), який «годує» електрикою всю кухню, холодильники, кондиціонер і витяжку. З неелектричного обладнання в автобусі встановлено поверхні для смаження, що працюють на газі. Є два баки на 200 л: один з чистою водою, другий для зливання. Проточний нагрівач, що дає змогу користуватися і гарячою, і холодною водою. Помпа, що прокачує тиск і дає нормальний напір, — усе, як удома на кухні.

За словами продавця, автобус жере 13—15 л дизелю на 100 км. Але позаяк з усім обладнанням він тепер важить 5,5 т, витрата може бути й вища.

Лише насамкінець зробили капремонт двигуна: нові вкладки, прокладки, новий блок циліндрів, розточування. У підсумку з усім фаршем, оздоблювальними роботами й дизайном фудтрак обійшовся 50 000 доларів США.

Оформлення і дозволи

Зручність перекусної на колесах у тому, що вона не потребує дозволу пожежників і санітарно-епідеміологічної служби. Такі дозволи потрібні МАФам, і їх видають за адресою підприємства. А яка адреса у водія? У податковій Паша вказав Київ як адресу підприємницької діяльності. Інспектору нічого не залишалося, як дати добро, адже для пересувної кухні більше нічого й не напишеш. Оформляючи ФОП, хлопці визначили свою діяльність — мобільне харчування, і можна було починати роботу.

Те, що вперше, завжди незабутньо

Закінчивши з капремонтом двигуна, друзі вперше за довгий час завелися й поїхали на заправку. «Коли я сів за кермо, це було незабутньо», — згадує Паша. А молодий батько Сергій відчуття від першого виїзду порівнює з народженням дочки.

«Я можу порівняти це з післяконцертними відчуттями — тієї ейфорією, коли ви з ансамблем відіграли (Павло також є засновником й ударником гурту Mova), захід вийшов чудовий, усі аплодують, усім було весело, і ти стоїш мокрий і щасливий, — продовжив Паша. — Тут те саме, тільки «концерт» тривав рік. Це було просто неймовірно».

Перших покупців Паша може навіть на ім’я назвати. До того ж почин продажу поклали не на автобусі, а стаціонарно. Хлопців запросили на тату-фест на «Артзаводі». А повноцінний виїзд і продаж бургерів відбувся, коли хлопців запросили на фестиваль Big Apple WKND на Володимирську гірку, що проходив 2—4 жовтня.

«Коли стоїш в автобусі, який ви перебрали до останнього гвинтика, і все світиться, блищить, поруч смажиться м’ясо й шарудить пакувальний папір — усе те, що ми з Сергієм уявляли собі щодня вже майже рік, то тебе накриває перманентно. Цілий день як під кайфом», — згадує Паша.

Obama Burger Truck за місяць взяв участь у чотирьох заходах. Половина виявилася збитковою. Причина — погана організація та висока орендна плата. Наприклад, на Best Fest у Лаврі хлопцям обіцяли, що, крім них, там буде одна точка з бургерами, один мангал і фургон з кавою. Насправді ж на фестивалі виявилося чотири точки з бургерами, дві шашличні, пельмені, чебуреки й три точки з кавою. І все це на дуже невеликому майданчику, де й людей було зовсім мало. Крім того, що хлопці за оренду заплатили 2000 грн, наприкінці заходу з них ще й намагалися здерти мзду за електроенергію та під’єднання. Хоча вони під’єднувалися самі.

«На „Бумбоксі“ ми теж заплатили 2000 грн, — ділиться Паша. — Хоча спочатку вони хотіли 3000 грн. Концерт тривав рівно годину, і всі люди пішли. Зате на Володимирській гірці організатори справді великі молодці. Як і організатори фіналу Чемпіонату України з американського футболу. Вони чесно сказали, хто з учасників буде та скільки очікують людей. За оренду ми тоді заплатили досить адекватну суму — 500 грн», — розповідає Паша.

Бізнес під час кризи

Концепт перекусної на колесах легко ввійшов у пази теперішньої кризи. Не треба вбухувати гроші в ресторан, платити за оренду й витрачатися на шалений ремонт. Автомобіль завжди можна продати як готовий бізнес. Під ключ. Якщо ти його припаркував і він рік не працював, ти нікому нічого за це не заплатиш.

Не кажучи вже про те, що це вулична їжа, не розрахована на середній чек на 500 грн, як у ресторані. «Ресторанна якість за вдвічі нижчої вартості — це той контраст, що чіпляє. У ресторані ти не купиш бургер майже на пів кіло за 75 грн», — каже Паша.

З рекетом хлопці поки що не стикалися. Нещодавно розташувалися на Терещенківській, біля парку Шевченка, де стоїть мобільна кав’ярня «Бонапарт». Там їм розповіли, що в серпні приїжджала поліція і просто так, без особливих підстав забрала з авто «Бонапарта» голдер (куди закладають каву). Сказали: «Заплатите нам стільки-то, і ми повернемо». Кав’ярня стоїть там майже рік, за законодавством нічого не порушує: оформлені як ФОП, зайняли місце на паркінгу, нікому не заважають.

Хмарна каса Poster

Poster POS

Під'єднайте Poster, щоб пришвидшити продажі, налагодити фінансовий та складський облік

Poster POS

«Обама Бургер» діють так само, і поки що проблем із законом хлопці не мали. Нещодавно поліція ввічливо натякнула їм, що колір їхнього автобуса не збігається з кольором, вказаним у техпаспорті. Але закон є закон: довелося згорнути торгівлю та їхати на переоформлення.

Автоматизація і бухгалтерія

Паша із Сергієм користуються хмарною автоматизацією громадського харчування українського виробництва з усіма нюансами на кшталт складського обліку й друку чеків. Зручна штука, особливо якщо ти власник бізнесу. «Припустимо, ти поїхав у справах і тобі стало цікаво, що там відбувається у твоєму фудтраку. Заходиш на сторінку, дивишся — щойно продали 10 бургерів», — розповів Паша. За цю штуку хлопці платять по 1000 грн на місяць, називається Poster.

Поки що Паша й Сергій усе роблять удвох, деколи запрошують Машу, яка в гурті з Пашею грає на клавішах. Штат не наймають, хочуть самостійно відчути всі моменти. «Ми маємо знати, чого навчати людей. Тому що зовсім неправильно, коли роблять якийсь проєкт, відкривають бізнес, одразу ж пускають туди найманих працівників і не знають, чого від них вимагати», — каже Паша.

Проблеми

За словами Паші, у 90% випадків вони із Сергієм стикалися з людьми, яким даєш гроші, а вони не хочуть працювати. Кажеш людині: «Слухай, ти працюєш з трубами, так? Мені потрібні дві нержавійки», а вона відповідає: «Та ні, у мене зараз справи, ти мені спочатку скинь передоплату, а я тобі потім поштою перешлю».

З плином своїх пригод хлопці набрали контакти людей, які справді хочуть працювати. Тепер тільки з ними й співпрацюють. «Ми зрозуміли, що головна робота менеджера з продажу абсолютно в будь-якій сфері — це спочатку взяти передоплату. Коли людина бере передоплату, вона спочатку зникає на місяць, а потім ще два місяці робить роботу, яку можна було зробити за день», — розповів Паша.

На жаль, обслуговувати, як у ресторані (замовив — поїв — розрахувався) у хлопців не виходить. Люди можуть не зі зла забути заплатити, бо в закладі ти звик, що, перш ніж іти, треба попросити рахунок. Коли ж людина на вулиці, у неї трохи інша філософія — голова чимось забита. «Ішов ти до себе додому, тут опинився біля фудтрака, провал у пам’яті, — моделює Паша. — „Куди я там ішов? Ах так, додому!“. Так людина і йде геть, не заплативши». Тому доводиться працювати тільки за передоплатою.

Коли вдарили осінні дощі й люди взагалі перестали виходити зі своїх помешкань та офісів, хлопці усвідомили, що їм немає сенсу виїжджати в місто й стояти, чекаючи незрозуміло кого. Тому вони організували доставляння. Для цього вони виїжджають зі своєї нічної стоянки, стають на паркінгу на вулиці, щоб можна було зручно під’їхати на легковику, вмикають телефон і приймають замовлення. Паша сідає у свій легковий автомобіль і розвозить замовлення. Усе просто.

Плани на майбутнє

Хлопці в планах мають аж три ідеї:

  1. Узятися за переобладнання фудтраків під замовлення. Уже є потенційні замовники. Паша й Сергій пройшли весь процес і стверджують, що так, як вони, в Україні ніхто не робить. На запитання, навіщо їм це потрібно, Паша із Сергієм зізнаються, що хочуть розвивати цей ринок не тільки для себе, а й для людей, які теж бажають робити фудтраки, їздити, готувати смачну їжу й годувати інших.

  2. Зробити ще кілька траків. Заплановані інші жанри, з іншими кухнями й стравами.

  3. Відкрити стаціонарний заклад. За словами Паші, це буде хорошим доповненням до фудтрака, оскільки деколи важко робити всі заготівлі у фудтраку. Наявність стаціонарної кухні значно здешевила б і спростила роботу.

Матеріали за темою

Підписка на розсилку

Корисні поради, статті, вебінари про ресторанний бізнес

Перевірте адресу ел. пошти, яку ви написали